Досліджено драматургічну спадщину І. Сургучова, репрезетовану етапними для його художньої еволюції п'єсами "Торговельний дім" (1913), "Осінні скрипки" (1915) та "Ріки вавилонські" (1921). На підставі вивчення поетики та семантики цих творів з'ясовано, що І.Сургучов-драматург у своїх новаціях орієнтується на традиції І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, а також концепції вітчизняного та європейського літературного модернізму. Зроблено інтерпретацію п'єс І. Сургучова з урахуванням символізації художньої картини світу, зверенення до біблійних і літературних претекстів, суб'єктивації драматургічних колізій і визначено основні принципи синкретичного типу мислення письменника. Зроблено висновок, що художня свідомість І. Сургучова характеризується відкритістю як до суспільно-історичної реальності, так і до буттєвих проблем існування світу та людини.

  Скачати повний текст